Революція (від лат. revolutio — розгортання, переворот) — 1. Докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового в розвитку явищ природи, суспільства чи пізнання (напр., промислова революція, науковотехнічна революція, культурна революція, інформаційна революція тощо).

2. Революція соціальна — докорінний переворот в соціальноекономічному йполітичному житті суспільства, спосіб переходу від одного якісного устрою суспільствадо іншого, який забезпечує його поступальний розвиток, зміна віджилого суспільного ладу на новий, прогресивніший. Революція є наслідком поглиблення й загострення нерозв'язаних суперечностей між соціально-економічними й політичними потребамисоціальних груп (окремих класів, соціальних прошарків) та віджилими формами їх задоволення державою. У вузькому розумінні — головною умовою революції є антагонізм між різко зрослими продуктивними силами суспільства і застарілою формою виробничих сил, що стримують їхній розвиток. Рушійною силою революції є класи та соціальні прошарки, які за своїм становищем у системі соціальнополітичних відносин зацікавлені в поваленні існуючого суспільного ладу та зміні політичноївлади. Революція, як правило, є насильницькою, вона пов'язана з примусом і збройною боротьбою, іноді відбувається у формі мирного процесу. Характер соціальних революцій, обсяг завдань, розв'язуваних ними, їх рушійні сили, форми й методи боротьби, наслідки і значення досить різноманітні. Вони зумовлені як ступенем розвитку суспільства, в якому відбувається, так і специфічним станом кожної країни. За соціальним змістом розрізняють буржуазну, буржуазно-демократичну, антиімперіалістичну, соціалістичну революції.

Буржуазна Революція (напр., англійська XVII ст., французька та американська XVIII ст.) спрямована на знищення феодального ладу чи його залишків, торування шляхів для поширення приватної власності та економічного й політичного панування буржуазії,утвердження капіталістичного ладу. В залежних і колоніальних країнах метою буржуазної революції е також завоювання національної незалежності. Головним завданням буржуазної Р. може бути розв'язання аграрного питання (напр., Велика французька P., P. 1905—1907 pp. в Росії), виборення національної незалежності (нідерландська Р. XVI ст., американська P. XVIII ст.), національне об'єднання (Р. в Німеччині та Італії в серед. XIX ст.), національного визволення від імперіалістичного гноблення (в країнах Азії, Африки, Латинської Америки в XX ст.). Серед політичних завдань революції — ліквідація феодальних монархій, встановлення республіканськоголаду, демократизація суспільних відносин. Рушійною силою буржуазної Р. була промислова, фінансова й торговельна буржуазія, а її базою — селянство, міські прошарки, зароджуваний пролетаріат.

Буржуазно-демократична революція — різновид буржуазної Р. На хід її вирішальний вплив справляє активна участь соціальних п р о ш а р ків, які самостійно стають на боротьбу за свої інтереси і права (напр. революції 1848—1849 pp. у Європі, Лютнева Р. 1917 р. в Росії).

Антиімперіалістична революція (національно-визвольна, антиколоніальна) відбувається в колоніальних і залежних країнах і спрямована на завоювання національної незалежності. Провідною силою є місцева національна буржуазія і соціальні верстви, які перебувають під її ідеологічним впливом — селяни, міські прошарки, студенти, військові кола. Спрямована проти економічного й військовополітичного панування іноземного капіталу та сил, що його підтримують (компрадорської й бюрократичної буржуазії, феодальних кланів, родоплемінної знаті).

Соціалістична Революція — за марксистською теорією найвищий тип соціальної революції, внаслідок якої здійснюється перехід від капіталізму до соціалізму йкомунізму. Соціалістична Революція передбачає завоювання влади робітничим класом (встановлення диктатури пролетаріату), злам старого державного апарату, скасування приватної власності та утвердження суспільної власності на засобивиробництва, створення системи свідомого управління економічними й соціальними процесами, ліквідацію визиску людини людиною, класових і національних суперечностей. Досягається насильницькою класовою боротьбою робітничого класу під керівництвом пролетарської партії або відносно мирним шляхом. Досвід Жовтневої революції (перевороту) 1917 р. в Росії показав, що соціалістична революція була соціальною утопією. Замість втілення в життя проголошених гасел вона встановила диктатуру партії більшовиків, яка силою нав'язала радянську владу на території колишньої Російської імперії, розв'язала нечуваний геноцид проти власного народу. Тоталітарний режим у СРСР, створений внаслідок цього, не витримав випробування часом і виявив свою неспроможність.