Комуні́зм (від лат. communis — спільний, загальний) — політична ідеологія, заснована на ідеї спільної власності, суспільства загальної рівності та свободи^[1].

З точки зору апологетики, комунізм — це суспільно-економічна формація, що ґрунтується наусуспільненні засобів виробництва; це наукове і філософське вчення про майбутнє безкласовесуспільство, в якому відсутня експлуатація людини людиною та панує загальна рівність і братство всіх людей в комуні, та практика втілення цього вчення у життя.

В суспільних відносинах комуністичне вчення наголошує на зверхності інтересів колективу над інтересами окремої людини, на абсолютній домінанті, підкоренні людської особистостіінтересам спільноти. Відчуження приватних інтересів особи в комунізму починається із скасування приватної власності на засоби виробництва, її еспропріації.

З точки зору історичного досвіду та його ретроспективної критики: ідея комунізму — цеутопія^[2]. Перенесення комуністичних ідей у сферу політики, прийняття комуністичної доктрини — в усіх країнах призводило до встановленя в країні влади тоталітарного типу з проголошенням терору проти «класових ворогів» і незгодних зі встановленням «соціалістичних» порядків. Після руйнації політичного ладу СРСР та світової «системи соціалізму» наприкінці XX ст., комуністична державна політична практика зазнала засудження в більшості країн Європи, де раніш існували комуністичні політичні режими^[3].

Різноманітні форми комунізму умовно поділяються на:

• суспільно-політичні вчення та філософію (див.: марксизм)
• політичну ідеологію та доктрину (див.: «науковий комунізм», «реальний соціалізм»)
• політичні рухи, партії, державні утворення та міждержавні угрупування (блоки), що ідентифікували себе як «комуністичні», (див. КПРС, КПК та ін.)
•