Джон Фі́тцджеральд Ке́ннеді (англ. John Fitzgerald Kennedy, відомий також як JFK; * 29 травня 1917 — † 22 листопада 1963) — 35-йпрезидент Сполучених Штатів Америки від Демократичної партії. Був обраний до Палати представників 1946 року, через 6 років обраний до Сенату. В 1961 році став другим наймолодшим президентом в історії Сполучених Штатів (після Теодора Рузвельта) та наймолодшим обраним на цю посаду. Єдиний на даний момент президент США-католик. Перший американський президент, що народився у XX столітті. Став єдиним президентом США, що отримав Пулітцерівську премію. Загинув у результаті замаху 22 листопада 1963 року.

Джон Фітцджеральд Кеннеді народився о 3 ночі 29 травня 1917 р. у місті Бруклайн, штат Массачусетс. Його назвали на честь Іоанна Богослова та батька Рози. Він походив з багатої ірландської сім'ї, в якій було дев'ять дітей. Його батько, Джозеф Кеннеді (1888-1969), був відомим політиком, близьким радником президента Франкліна Рузвельта, послом США у Великій Британії (1938-1940). Мати - Роза Елізабет Фітцджеральд (1890-1995), була найстаршою дочкою мера міста Бостон Джона Френсіса Фітцджеральда (1863-1950). Усі 4 його бабусь та дідусів були дітьми іммігрантів з Ірландії.

У сім'ї Джона називали «Джеком». Він мав 3 братів: Джозефа «Джо», який загинув під час Другої світової війни,Роберта «Боббі» та Едварда «Теда». Двоє останніх пішли у політику та підтримували Джона під час його президентської каденції. Також він мав п'ять сестер: Розу Мері (1918-2005), Кетлін Еґнес (1920-1948), Юніс Мері (1921-2009), Патрицію Хелен (1924-2006) та Джин Енн (нар. 1928).

Незабаром після народження Джона його родина переїхала на Абботсфорд-роуд, де він почав відвідувати школу «Декстер», у якій, серед протестантської більшості, учнями-католиками були лише він сам та його брат Джозеф. Джон зростав доволі слабким, що було пов'язано із його численними хворобами у дитинстві.

Освіта[ред. • ред. код]

У 1927 році велика сім'я Кеннеді здійснила черговий переїзд - тепер до Нью-Йорка, у район Рівердейл, згодом - у Бронксвіль. У селищі Хаянніс Порт, штат Массачусетс, у Кеннеді-батька залишився родовий маєток. Там Джон і почав відвідувати школу Рівердейл-Кантрі.

Восени 1930 року Джон Кеннеді, у віці 13 років, був направлений до католицької школи Кентрберрі, місто Нью-Мілфолд, штат Коннектикут. Там скаржився на жорсткий режим школи та значну кількість релігійного виховання. Майже весь навчальний рік Джон провів у лкарні, продовжуючи страждати від численних хвороб. Внаслідок цього практикував домашню освіту, але продовжував займатися спортом, зокрема баскетболом, легкою атлетикою та бейсболом.

Вже у віці 14 років, Джон пішов на навчання до Школи Чоут у місті Уоллінгфорд, штат Коннектикут. Мав репутацію незібраного та несерйозного учня, входив у так званий «клуб Макерів», члени якого виконували непристойні пісні про викладачів та адміністрацію закладу, а оцінки його були не надто високими. Тим не менш, він не був виключений і закінчив її, хоч і не надто успішно.

Після отримання середньої освіти, Джон вирішив продовжити навчання. 1935 року він здійснив спробу вступити до Гарварду, але наприкінці серпня того ж року забрав документи і вирушив до Лондонської школи економіки та політичних наук. Через чергові проблеми зі здоров'ям, повернувся до Америки і на півроку був зарахований доПринстонського університету.

У серпні 1936 року, після чергової госпіталізації, Кеннеді вдруге подав документи до Гарвардського університету та був зарахований. У Гарварді Джон продовжував активні заняття спортом, читав багато літератури, значно більше уваги приділяв навчанню. Після літніх канікул 1937 року, впродовж яких відвідав багато країн Європи, зокремаНімеччину та Італію, Кеннеді почав серйозно цікавитися історією та політологією, також став приймати активну участь у студентській громаді. У 1940 році закінчив університет із відзнакою у сфері міжнародних відносин.

Прямо перед війною здійснив турне країнами Східної та Центральної Європи, а також Близьким Сходом, зокрема відвідав СРСР, Чехо-Словаччину та Балкани. Початок Другої світової війни застав у Лондоні.

Військова служба (1941-1945)[ред. • ред. код]

 

Джон Кеннеді (стоїть праворуч) і екіпаж торпедного катера «PT-109»

Внаслідок проблем зі здоров'ям, «Джек» не був призваний до військової служби. Але, завдяки наполяганням та впливу свого батька, Джон Кеннеді почав службу у ВМФ США у вересні 1941. Брав участь в бойових діях на Тихому океані. Кеннеді отримав звання лейтенанта і став капітаном торпедного катера «PT-109». 2 серпня 1943японський есмінець «Амагірі» протаранив і розрізав торпедний катер «PT-109» навпіл, під час патрулювання у Соломоновому морі. Кеннеді був кинутий через палубу, що пошкодило його спинний хребет. Кеннеді врятував 11 з 13 своїх моряків. Він залишався в морі протягом 4 годин, для того, щоб підтримувати життя деяких своїх важкообгорілих товаришів. За цей геройський вчинок його було нагородженоМедаллю ВМС та Корпусу морської піхоти, а також про це було надруковано у «Нью-Йорк Таймс». Так він став улюбленцем американців та героєм війни. До речі, у день своєї інавгурації, Кеннеді отримав листівку з Японії, підписану усіма членами екіпажу есмінця «Амагірі», у якій вони його поздоровляли з обранням на посаду Президента США.

Початок політичної кар'єри[ред. • ред. код]

Після закінчення Другої світової війни, Джон бажав стати журналістом, тому він влаштувався на роботу в одну з газет. Але у його батька були інші плани щодо сина. У 1946 році Джон почав передвиборчу боротьбу за місце у Палаті представників Конгресу США у Бостоні, штат Массачусетс. Завдяки підказкам батька, Джон повторював у кожному виступі історію свого подвигу в південній частині Тихого океану, розповідав про героїчну загибель свого старшого брата Джо (пілота ВПС Сполучених Штатів Америки під час Другої світової війни) над протокою Ла-Манш у серпні1944 року, чим забезпечив собі широку підтримку електорату. Навіть його мати Роза забезпечувала зростання популярності сина, запрошуючи на чай дружин політиків з передвиборчого оточення Джона. Так створювався образ дружньої, люблячої сім'ї, що сприяло збільшенню популярності Кеннеді. Його батько витрачав величезні суми грошей для підтримки політичних союзників сина. У грудні 1946 року він став депутатом Палати представників від Демократичної партії. Пізніше він переобирався ще 2 рази.

Тільки перед початком балотування у Сенат, Джон став приділяти більше уваги своїй політичній програмі і проявляти зовнішню активність. Щоб заявити про себе на міжнародній арені, Джон відправився у подорож по країнах світу, зустрівшись з президентом Югославії Йосипом Брозом Тіто, з Папою Римським Пієм XII, з ізраїльським прем'єр-міністром Давидом Бен-Гуріоном, прем'єр-міністром Індії Неру та іншими лідерами. У 1952 році він почав свою передвиборчу боротьбу за місце в Сенаті від штату Массачусетс і переміг. Це було початком його боротьби за президентський пост.

12 вересня 1953 Кеннеді одружився на Жаклін Бувье, відомій красуні і законодавцеві мод, яка працювала фотокореспондентом газети «Вашингтон Таймс». Вони познайомились на весіллі спільного знайомого, коли Джон ще не був сенатором, а Жаклін навчалася в університеті. Від Жаклін у них було четверо дітей, з яких двоє померли незабаром після пологів; вижили дочка Керолайн і син Джон, який загинув в авіакатастрофі у 1999 р. Їх шлюб протримався трохи більше 10 років, поки Джон не був вбитий. Згодом, Жаклін, після загибелі Кеннеді, вийшла заміж за Аристотеля Онассіса.

Передвиборча гонка[ред. • ред. код]

 

Роберт, Едвард і Джон Кеннеді

Відношення до Джона у його рідній партії було неоднозначним. Старші діячі, такі, якЛіндон Джонсон, не підтримували його, стверджуючи, що він у Сенаті за багато років не зробив нічого значного.

На початку своєї політичної кар'єри Кеннеді дуже гостро реагував на амбіційність батька та його постійні поради заявляючи:

Але з часом він втягнувся у політичну гру, і думка про президентство перестала його лякати. Навіть більше, Джон захотів стати президентом. Спочатку, він намагався стати кандидатом у віце-президенти від демократів на майбутніх президентських виборах, але місце було віддано сенатору від штату Теннессі Естесу Кевоферу. Після цієї поразки він відвідав 150 міст у рамках кампанії підтримки кандидата від демократів Едлая Стівенсона. На президентських виборах 1956 року республіканець Ейзенхауерпереміг Стівенсона, але брати Кеннеді набралися чималого досвіду передвиборчої боротьби.

У січні 1960 року Кеннеді офіційно заявив про свій задум балотуватися у президенти США. Для цього йому потрібно було висунути свою кандидатуру на з'їзді Демократичної партії. Кеннеді, не маючи достатніх зв'язків і підтримки з боку серйозних політиків, став часто з'являтися у телепрограмах, виступати на радіо, широко використовував засоби масової інформації для прямого спілкування з народом.