Жило троє мишенят. Була в них ділянка землі завбільшки з долоню. Випало на ній снігу трохи менше пригорщі. Почали мишенята згрібати сніг і знайшли шматочок масла— завбільшки з горошинку. Віддали його сховати найменшому, а те не витримало й з’їло. Почали брати сварити його, поскубли і навіть до суду повели. Почав суддя розбирати їхню справу. Виступило старше мишеня та й каже:

. — Було нас троє братів...

— Яка велика громада! — сказав суддя.

— Була в нас ділянка землі завбільшки з долоню...

— Так це ж ціла держава! — вигукнув суддя.

— Випало на нашій ділянці снігу трохи менше пригорщі...

— Так це ж справжнісінька заметіль! — сказав суддя.

— Почали ми той сніг згрібати...

— Яка важка праця! — вигукнув суддя.

— Знайшли ми шматочок масла завбільшки з горошинку...

— Так це ж ціле багатство! — сплеснув у долоні суддя.

— Віддали ми його сховати меншому братові...

— Який великий скарбник! — мовив суддя.

— А він узяв та й з’їв його...

— Який страшенний ненажера!— вигукнув суддя.

— Тоді ми його побили...

— Так це ж справжнісінька війна! — засміявся суддя, відпустив мишеня і наказав їм негайно укласти мир.