Пра́вий се́ктор — політична партія та громадська націоналістична організація. Виникла як громадський рух, що об'єднав активістів українських радикальних організацій, здебільшого націоналістичних такрайніх правих^[2][3]. Сформувався наприкінці листопада 2013 року під час зародження Євромайдану. Причиною виникнення громадського руху стало відмінне від опозиційних лідерів бачення мети Євромайдану, зокрема Правий сектор виступає за усунення «режиму внутрішньої окупації» та звершення української національної революції^[4].

Історія

Громадський рух «Правий сектор» виник ще наприкінці листопада 2013 року як ситуативне об'єднання революційно налаштованих активістів для того, щоб висловити відмінне від інших демонстрантів та лідерів опозиції бачення методів і цілей Євромайдану. Ініціатором створення руху була організація «Тризуб» ім. Степана Бандери, до Правого сектору увійшли також УНА-УНСО, Патріот України, Карпатська січ, Білий Молот, Чорний комітет, Комітет визволення політв’язнів та окремі націоналісти та футбольні фанати^[5].

Безпосередній учасник революції Андрій Пастушенко (Сивий) у своїх спогадах про початок революційного руху розповів про виникнення назви «Правого сектора» в ніч з 24 на 25 листопада:

 

Підпалений автобус «Беркута»

 

Київ, 22 лютого 2014

«Правий сектор» був радикальним крилом Майдану. Вперше вони проявили себе 30 листопада — в ніч розгону Євромайдану націоналісти, перебуваючи у меншості, захищали студентів і намагалися зупинити«Беркут». Також вони брали безпосередню участь у штурмі держустанов у Києві 1 грудня^[7]. Саме учасники «Правого сектора» брали учать в сутичці з силовиками 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського^[8].

19 січня 2014 року близько 15 години радикально налаштована група з «Правого сектора»^[9] зробили спробу штурму кордону охорони до урядового кварталу^[10]. Унаслідок сутичок підпалено автобус «Беркута», а самих бійців закидали камінням і петардами. Спецпризначенці застосували спецзасоби і, попри мінусову температуру повітря (мінус 17 градусів), водомет^[11].

6 березня 2014 громадська ініціатива «Білий молот» була виключена з Правого сектору через «маргінальні дії та недотримання дисципліни»^[12].

У березні 2014 року активісти «Правого сектору» допомагали охороняти кордон з Білоруссю на Волині^[13].

27 березня «Правий сектор» штурмував Верховну Раду України. Представники організації вимагали відставки міністра МВС Арсена Аваковата трибуналу для екс-міністра оборони Тенюха^[14].

31 березня на Майдані виникла суперечка, в результаті якої член Правого сектору Андрій Козюбчик на прізвисько «Орест» відкрив стрілянину з пістолета Макарова і поранив двох бійців Самооборони Майдану та заступника голови КМДА Богдана Дубаса^[15]. 17 серпня Андрій загинув у бою в Донецькій області.

11 квітня в Рівному «Правий сектор» організував акцію протесту біля офісу обласної організації «Комуністичної партії України». Учасники акції вимагали припинити діяльність КПУ, а приміщення, в яких знаходяться офіси партії, повернути у власність територіальних громад. Під час проведення акції з партійного офісу було вилучено портретиМаркса, Леніна, бюсти Леніна та Сталіна, спалено літературу та газети, а приміщення опечатано^[16][17][18].

Вночі 15 квітня, активісти «Правого сектору» врятували від самосуду народного депутата від «Партії регіонів» та кандидата у президенти Олега Царьова, якого розлючені люди оточили біля студії телеканалу «ICTV» після його участі у телепередачі «Свобода слова». Царьова привезли у Генеральну прокуратуру України з вимогою покарання за сепаратизм та антидержавну діяльність. Пізніше тієї ж ночі він подякував активістам за те, що врятували йому життя. Під тиском Правого сектору та Автомайдану, прокуратура м. Києва все ж таки відкрила кримінальне провадження за ст. 110 Кримінального кодексу України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України)^{[19][20][21][22]}.

6 вересня члени одеського Правого сектору заштовхали в сміттєвий бак голову відділу Фонду соціального страхування в Одесі Олега Руденка, який раніше був заарештований правоохоронними органами за отримання хабаря в розмірі 558 тис. гривень, але незабаром відпущений та поновлений на посаді. Активісти затримали його, коли він намагався потрапити до свого робочого місця. Після нетривалої бесіди чиновника силою помістили в найближчий сміттєвий контейнер, зазначивши, що це його нове робоче місце^[23]. Це була перша акція подібного роду, яка пізніше була підхоплена активістами по всій Україні і отримала назву «Сміттєва люстрація».

30 вересня в Одесі, біля будівлі обласної ради, представники Правого сектору разом з іншими громадськими активістами планували провести акцію викидання у смітник народного депутата від Партії регіонів Нестора Шуфрича, в результаті чого зав'язалася бійка і політик зазнав тілесних ушкоджень^[24].

Неодноразово проводили акції по ліквідації точок продажу наркотиків та незаконних гральних закладів.^{[Джерело?]}