Центральна площа Києва, розташована між вулицями Хрещатик, Бориса Грінченка, Софійською, Малою Житомирською, Михайлівською, Костьольною, Інститутською, архітектора Городецького та провулком Тараса Шевченка.
У давньоруські часи цю місцевість називали Перевісищем, потім – Пісками, Євсейковою долиною, Козиним болотом. За часів Київської Русі на цій низині була лісова гущавина, що прилягала до Лядських воріт, через які 1240 р. хан Батий зі своїм військом вдерся до міста.
З 1650-х рр. по 1833 р. на місці Лядських стояли Печерські ворота Старокиївської фортеці. В 30-ті рр. XIX ст. місцевість почали забудовувати та обладнали під ринкову площу, а у 1876 р., після зведення Міської думи, площа стала однією з головних в місті.
У різні часи площа мала різні назви: площа Хрещатик, Хрещатицька, Думська, Радянська, Калініна, Жовтневої Революції. Після здобуття Україною незалежності у 1991 р. отримала назву – Майдан Незалежності.
Площа кілька разів перебудовувалась. Найбільш кардинальних змін зазнала площа після Великої Вітчизняної війни, в часи якої, як і Хрещатик, вона була практично повністю зруйнована. Теперішній вигляд майдан здобув після масштабної реконструкції 2000-2001 рр. Архітектурний ансамбль увібрав великий спектр адміністративно-громадських споруд разом з фонтанами, зеленими насадженнями та пам‘ятниками, найбільший з яких, Монумент Незалежності, здіймається на місці колишнього пам‘ятника Героям Жовтневої революції. Монумент являє собою велику колону, яка увінчана бронзовою постаттю жінки з гілкою калини в руках, що уособлює Україну.
Нині Майдан Незалежності є місцем проведення головних державних та масових громадських заходів і одним із найулюбленіших місць киян та гостей столиці.
